ФУГА

(від лат. fuga - біг) - 1. Найвища форма поліфонічного твору, що спирається на імітаційне проведення однієї, двох та більше тем послідовно в усіх голосах відповідно до певного тонально-гармонічного плану. Зміст Ф. виражає тема, викладена в головній тональності (див. Вождь). Звичайно Ф. складається з трьох частин: експозиції, де тему викладено послідовно в головній та побічній (переважно домінантовій) тональностях; розробки (або середньої частини), де тема поліфонічно і ладово розвивається; репризи, в якій встановлюється тональна і ладова рівновага - тема проводиться один або кілька разів, найчастіше в головній тональності. Ф. може бути простою - на одну тему та складною - на дві, три та більше тем. Ф. сформувалась в XVII ст. та досягла розквіту в творчості Й.С.Баха, Г.Ф.Генделя, Й.Гайдна та інших. Ф. може бути як самостійним твором, так і частиною інструментальних циклів та великих вокально-хорових творів. 2. До XVII ст. Ф.- назва канонічної імітації (див. Канон). 3. В XVII- XVIII ст. - назва музично-риторичної фігури, яка зображує біг.

Музичні терміни 

ФУГАТО →← ФРОТОЛА

T: 0.113151605 M: 3 D: 3