ЧИКАЗЬКИЙ ДЖАЗ

(англ. Сhicago jazz) - стиль традиційного джазу, який з’явився на початку 1920-х років в Чикаго і поширився на Півночі США. Поява Ч.д. зумовлена переселенням негритянських музикантів з Нового Орлеану до Чікаго, де місцеві білі музиканти, познайомившись з новоорлеанським стилем, піддали його трансформації - колективна імпровізація поступилась гомофонному принципу та сольній імпровізації, подовжились сольні партії, сміливіше застосовувалось аранжування, з першої та третьої долі акцентування перейшло на другу та четверту долі. Відбулась часткова заміна інструментів - замість корнетів застосовувались труби, замість туби - контрабас, замість банджо - гітара, з часом з’явились фортепіано і саксофони. За рахунок номерів з ревю, оперет і мюзиклів тощо збагатився репертуар. Серед відомих музикантів Ч.д. – Б.Байдербек, М.Спенієр, М.Камінськи (труба), Б.Гудман, М.Мезров, П.В.Рассел (кларнет), Ф.О`Брайен (тромбон), Д.Саллівен, Д.Стессі (фортепіано), Е.Кондон (банджо, гітара), Д.Таф, Д.Крупа (ударні) та ін. Техніка гри музикантів Ч.д. суттєво позначилась на розвитку оркестрів, сприяла виникненню і розвитку біг-бендів, створив передумови для появи свінгу.

Музичні терміни 

ЧИКАЗЬКИЙ СТИЛЬ →← ЧИБОНІ

T: 0.084926861 M: 3 D: 3